головне меню

Новини за тегом:"історія"
Нам не забути Крути.

29 січня минуло 99 років з дня трагічної події, що сколихнула український народ – битви під Крутами. (більше…)

Свято соборності та єдності України

22 січня наша країна відзначала важливе і таке зараз актуальне  свято – День Соборності. (більше…)

Одна із найбільших вулиць Чернівців — Головна.

Про цю вулицю вперше згадують ще в кінці чотирнадцятого століття. В ті часи вулиця була зовсім іншою. Все тому, що впродовж цих століть кожна нова влада змінювала не тільки назву, а й приєднувала, чи навпаки від’єднувала, якусь частину вулиці.

Так в XIV-XVIII століттях ця вулиця була торгівельним шляхом і називалась Великий Львівський шлях.

У часи коли Чернівці були частиною Австрії, вулиці дали назву Головна та розпочиналась вона на стику сучасних вулиць Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного і вела аж до сучасної Центральної площі. З часом її продовжили до річки Прут. Сьогодні цей відрізок носить назву Юрія Гагаріна. Тоді ж вулицю покрили гравієм та облаштували її стічними канавами.Одна із найбільших вулиць Чернівців — Головна.

Інші частини вулиці, в ті часи, мали назви Ратушева, яка піднімалась від Центральної площі до початку сучасної вулиці Героїв Майдану, а далі — вулиця Семигородська.

Тільки ця вулиця була гравійною та оснащеною технологічними системами, саме тому городяни називали її «шосе». Водогін, електричні ліхтарі, каналізаційна мережа та трамвайні лінії з’явились на цій вулиці тільки в останньому десятилітті дев’ятнадцятого століття.

Одна із найбільших вулиць Чернівців — Головна.

У міжвоєнний час три відрізки вулиці носили імена королів — Фердінанда І, королеви Марії та Штефана Великого.

За Радянського Союзу, центральній вулиці міста дали назву В. Леніна.

Сучасну назву та довжину вулиця здобула після отримання незалежності Україною.

Одна із найбільших вулиць Чернівців — Головна.

Сьогодні на цій вулиці збереглись багато історичних будинків, такі як будинок-корабель, що своїм виглядом створює враження корабля, по обидва боки якого течуть оживлені ріки-вулиці. Також це і  Міська рада, з балкона, якої кожного дня рівно о 12 годині виконується мелодія «Марічки сурмачем в буковинському народному одязі. А ще Кафедральний собор Святого духа, який побудований в стилі італійського Ренесансу та інші.

Одна із найбільших вулиць Чернівців — Головна.

Століття назад Чернівці вже було розвинутим містом, в якому вирувало світське життя. Велика кількість готелів вкотре це підтверджує, які панували на площах Центральній і Філармонії.
На початку дев’ятнадцятого століття на Центральній площі знаходився популярний готель «Під Чорним Орлом», де влаштовували театральні вистави. Нині тут розміщуються різні магазини, банки. Поруч із Художнім музеєм був отель «Вайс», який спершу був володінням одного з губернаторів Буковини. А довершував архітектурний комплекс площі гарний п’ятиповерховий готель «Золотий лев», який у в радянські часи називався «Верховина». Лише нещодавно тут запанував центральний корпус Чернівецького торговельно-економічного інституту , а «Золотий Лев» використовується як навчальне приміщення Чернівецького національного університету. В різні часи на площі Філармонія діяло теж чимало готелів: п’ятиповерховий «Брістоль», в цоколі якого був ресторан, “Під Золотим орлом”. Також функціонував один з найкращих отелів Західної України – «Національ», який було зведено на місці в’язниці.
Сьогодні готелі «Національ» та «Брістоль» не працюють за своїм призначенням. В приміщені «Національ» знаходиться один з корпусів фінансово-юридичного університету, а «Брістоль» – альма-матер для студентів Буковинського медичного університету.
На перехресті вулиць ім. О.Кобилянської та Головної розміщувавася отель «Бель В’ю», який був оздоблений європейськими картинами. На місці магазину «Товари для молоді» розміщувався «Париж», в якому були навіть конюшні. На вулиці Ратушна,6 розміщувався готель «Метрополь», де було електричне світло. Тут діяли кав’ярня та ресторан, де подавали лікери та дорогі вина. Згодом заклад назвали «Централь».
Отель «Молдавія» відомий тим, що тут давали гучні концерти відомі піаністи та співаки. Також тут гастролювали румунські театральні трупи.
Вже тоді власники готелів дбали про належну рекламу, яку розміщували в міських та європейських газетах. Інколи публікувались статті про обслуговування, дизайн того чи іншого закладу.

У Чернівцях на вулиці Сагайдачного розпочали забудову меморіального комплексу в’язням чернівецького єврейського гетто ще за часів Другої світової. Колись воно саме тут й існувало!

Задум про встановлення мемуару ще давно розглянули і тільки зараз втілили в реальність!

Чернівецька міськрада проводить конкурс на кращий проект цього року, преміальний фонд якого складав 10 000 гривень.

Відомі творці та архітектори нашого міста представили близько 15-ти своїх робіт. Серед всіх запропонованих журі обрали Віктора Ткача, який не лише встановить пам’ятник, а ще й прикрасить його затишним сквером, де мешканці міста зможуть відпочити!

За словами автора, його композиція представлена з подіуму із світлого граніту та двох трикутників з темного граніту, які утворюють шестикутну зірку Давида. Темні й світлі кольори поєднують трагедію людей, яким вдалося побувати в гетто, та тих людей, які звідти втекли!

 

Історія клінічної лікарні

Довгий час у Чернівцях не було як аптек, так і лікарень. Багато людей гинуло від різних недуг, вимирали навіть цілі села. Із приходом австрійської влади ситуація трохи змінилась, почали зводити медичні заклади. Їх було мало і селяни рідко могли дозволити собі лікування. Проте початок лікувальної справи було покладено. Значне покращення настало після зведення клінічної лікарні, яка і нині продовжує свою діяльність.
У другій половині ХІХ століття було прийнято закон, котрий гласив про відкриття крайової лікарні у місті. Навпроти теперішнього парку імені Тараса Шевченка, вулиця Головна, почалось будівництво лікарні. Спершу її називали Центральною, згодом – Буковинською Крайовою.
В одній із статей закону про відкриття лікарні було вказано, що головне завдання медичного закладу – надавати допомогу усім, і бідним, і заможним. Австрійська влада забезпечувала хворих ліжками, харчуванням та похороном, у випадку смерті. Очолив лікарню Василь Волян, котрий дбав про те, аби у клініці було нове,на ті часи, медичне обладнання. Після його смерті Костянтин Цуркан став новим управителем, згодом цю посаду обіймав доктор Володимир Филипович, який був професіональним хірургом. Завдяки діяльності Филиповича у лікарні з`явилися нові відділення для дослідження інфекційних, венеричних, очних та інших хвороб. Також він був засновником бактеріологічної лабораторії, дбав про зведення дитячої лікарні в місті та відкриття нових медичних закладів у районах.
Вагомим внеском у розвиток медицини краю стала поява акушерок у Крайовій лікарні та покращення дитячого здоров`я. Адже до появи клініки у всій області щороку гинули діти від різних хвороб, бо не було попереднього дослідження, щоб виявити ту чи іншу недугу. Звісно, що погане харчування та прикрі санітарні умови теж позначались на дитячому здоров`ї.
Проте попри розвиток лікарні не всі могли користуватись медичними послугами, бо це було досить дорого. Селяни навіть бунтували, аби приватні лікарі зробили свої прийоми за дешевшою вартістю. Влада прийняла це прохання, так медицина стала доступнішою, що значно понизило рівень смертності у краї.
В роки Першої світової війни лікарня виконувала функцію військового шпиталю. В одному із хірургічних відділень працював відомий письменник, тоді молодий лікар, Михайло Булгаков.